Китай. В степу, що знаходиться недалеко від Великої китайської стіни, розташоване невелике бідне селище. На краю села, в старій хатинці, живе коваль. В нього немає родини. Останнім часом він покинув своє тяжке ремесло і вирішив займатися землеробством. Та занадто сухо в цих місцях і тому - земля нічого не дає. Життя стає тяжким. Сільські сусіди відмовляються позичати гроші китайцю. Він нічого не робив для людей з тих пір, як покинув ковальство. Селу давно потрібен ще один колодязь і люди благали китайця допомогти вирити його, та той - надто засмучений своєю, не плодючою землею. Без їжі він неначе з’їхав з глузду. Люди зжалились над ним і почали носити йому їжу. Та китаєць, все одно, мріє про їжу з власної землі. Він вирішує, що якщо вона не може йому нічого дати, то треба знайти іншу землю. Та куди йти?
Якось, через село подорожував дивакуватий чоловік, що був одягнений, як ковбой та розмовляв китайською зі страшним акцентом. Чоловік попросив зупинитися у домі китайця на деякий час. Той погодився та попередив, що їжі немає. Два дні ковбой жив у домі з китайцем та розповідав йому про Америку – країну мрій та великих можливостей. Земля там - завжди плодюча і дає такі овочі, про які у Китаї навіть мріяти не могли. Старий китаєць захоплено слухав нового друга та нарешті вирішив, будь за що, потрапити в Америку. Ковбой розповів йому, що це можна зробити морем, а потім пожартував, що ще можна прокопати шлях через Землю і потрапити в Америку. Дивно, але китаєць не зрозумів жарту. Навпаки. Ніхто не знає, що сталося у голові старого, та він вирішив викопати шлях в Америку. Ковбою він не розказав про свою ідею і той, так і не дізнавшись плану китайця, вирушив далі у свою подорож. Уночі, китаєць встав посеред свого неплодючого поля, взяв до рук стару лопату та почав копати. Він копав завзято, навіть з якоюсь нелюдською силою. Метр, два, чотири, десять. Впевнено він просувався униз, до Америки - країни щастя! Поступово, як той жук-короїд, він прокопав усю мантію Землі. Він копав все далі і ближче до Ядра. Скільки часу він копав – він не знав. На своєму
шляху китаєць зустрів багато небезпек: то його тунель завалювало великою кількістю каміння, то зсувалися тектонічні глиби Землі, неначе намагаючись здавити комаху, що гризла їх шкіру. Чим ближче китаєць був до Ядра, тим сильніше він відчував його спеку. Та він не зупинявся. Врешті решт, він прокопав навіть Ядро. На поверхні, всі дії китайця, звичайно, мали свій відбиток: було багато землетрусів, цунамі та вивержень вулканів. Китаєць пройшов найскладніший шлях. Йому залишалося усього декілька кілометрів. Ось, уже, пішов м’який ґрунт, копати стало легше. Десь там за оцими метрами – Америка – країна достатку! Китаєць відчуває, що залишилося останній раз вдарити лопатою. І повний щастя - він робить це. Та замість сонячного проміння, починає текти велика кількість води, океанської води. Вода почала підіймати його вверх, по його ж власному тунелю. Китаєць не міг зрозуміти, що сталося. З силою, китайця виштовхнуло на поверхню. Він вилетів разом з фонтаном води та впав на землю.
Пройшов деякий час. Мокрий китаєць почав приходити до тями і перше, що він почув, була фраза на його рідній мові: “О! Нарешті, старий викопав колодязь!”
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
